І ЗНОВУ ПРО НЬОГО, ПРО НИХ...

Diana Makarova Сьогодні буде багато сліз і багато гірких слів. Ми так і не змогли змиритись зі смертю нашого товариша. Ми кожного року, двічі на рік приїздимо до нього. Він живе у Кожанці, де й прожив життя до війни. Тепер він там назавжди.

Але мені набридли сльози. Мені також набридло, що, чим далі від смерті Ендрю, тим частіше я чую: - А хто це? А чому про нього оце говорять?

Хто це? Сьогодні "на пальцях". Швидко розповідаю історію, навмисне спрощуючи її аж до схеми. Історія ця - секрет Полішинеля. Всім все відомо, всі все розуміють, але доказів немає. Тому, поважаючи презумпцію невинуватості, я не маю права називати тут навіть імен причетних. Усі вони обілені й виправдані тодішніми службами.

... отже, 2015 рік. Літо. Скінчились жорсткі бої, почала діяти так звана "сіра зона" - смуга землі між двома лініями - російсько-сепарською і нашою. Місцями ця смужечка досягала добрячого кілометражу. Війська розведено для перемирних воєн. Смуга землі між ними - для неможливості розв'язати гарячі бої. А також для контрабанди. О, так, контрабанда - це така штука, яка супроводжує будь-яку війну, вона йде за війною на мотузці, прибрати її складно, часом неможливо. Контрабанда літа 2015 сягнула таких розмірів, що треба було терміново щось робити, хоча б для виду, для понту - тому влітку 2015 року ініціативою АП Президента та його радника Юрія Бірюкова (уточнення від Родіона Шовкошитного - Ідея була не стільки Бірюкова. Скоріше, він організував зустріч Туки, Паши Кащука, Доніка Роми з президентом. І потім деякий час був зв'язуючим елементом між всіма учасниками), і було створено експериментальні мобільні групи по боротьбі з контрабандною. Одразу скажу - дитя було мертвонародженим, на повну силу групи працювати не мали, хіба показувати якийсь рух. Але дитя народилось, свічку над ним тримав Жора Тука, в той час його ще сильно поважали і серед війська, і серед волонтерства. І групи почали працювати. Входили до груп наступні представники: - волонтери - фіскали - сбу - і десанти для захисту і прикриття в разі чого. Тут йде уточнення від Rodion Shovkoshytnyi Входили до груп: - волонтери (лише 4 на 7 груп. 3 групи були без них) - фіскали - есбеу - вдв А також: - міліція - всп - прикордонники - військові прокурори Як працювали групи? Та по-всякому. Їх і було тоді всього нічого. Ловили помідорну контрабанду, сирну контрабанду, окорочкову контрабанду. Складали акти вилучення, викликали поліцію. Поліція виписувала мізерний штраф. Дрібні контрабандисти, посміюючись, сплачували ті штрафи і їхали знову по своїх шляхах та тропах. Красиві картинки показували у фейсбуці, сам Тука сфотографувався на фоні палаючої контрабандної фури, народ аплодував, а чому ви смієтесь, я й досі знаю людей, які щиро вірять, що Жора Тука, рука об руку з Бірюковим, власноруч палили тую фуру. Коротше, красива картинка була забезпечена.

Але раптом одна з груп почала працювати на повну потужність. Раптом група виявила, що на ту сторону і з тієї сторони йдуть не лише помідори та окорочка. А й (внізапно!) наркотики, і навіть (боже, яка несподіванка!) золото кілограмами. Група була настільки необережною, що, виявивши ці шляхи і масиви контрабанди, повідомила кураторам нагору - ті перелякались так, що надовго перестали брати трубку а чи відповідати на донесення. Група була такою необережною, що поставила до відома і бригаду, якій було ввірено даний квадрат фронта.

Тут треба зрозуміти. Бригада на фронті в 2014-2015 роках - це все. І місцева адміністрація, і комбриг тієї бригади цар і бог. Миша не проскочить, муха не пролетить, щоб про це не знала бригада, якій ввірено певний сектор фронта. Все докладається комбригу, він перша і остання інстанція.

Бригада теж переполошилась. І мобільна група отримала попередження. Тобто, комбриг відкритим текстом сказав Андрію Галущенко, представнику і рушійній силі мобільної групи "Щастя", що лізти не в свої діла не варто, бо можна скінчити погано. - ДРГ на мене наведеш? - спитав Андрій. Комбриг підтвердив.

Група продовжувала роботу. Бригада вирішила нанести останнє китайське попередження - і в останні дні серпня 15-го машина мобільної групи отримала кілька попереджуючих пострілів. Стріляли акуратно, якраз в той момент, коли машина спинилась і всі з неї вийшли. Стріляли зовсім поруч з штабом бригади. Словом, відправили такого попереджувального листа, особливо навіть не ховаючись. Поставили чорну мітку, ба навіть з підписом .

Андрій Галущенко не збирався припиняти роботу. Мобільна група працювала й далі. Андрій розумів вже, що згори підтримки не буде. Він звернувся до Георгія Туки, колишнього волонтера, на той час губернатора Луганської області - і поклав йому на стіл доповідну записку, де досконально пояснював, якими шляхами ходить контрабанда, хто кришує, хто прикриває, хто має з цього зиск. Ця доповідь бесслідно зникла з кабінету Туки. Досі не можуть знайти.

Андрій Галущенко звернувся за допомогою до журналістів. Приїхало двоє - Lera Burlakova та Aleksei Bobrovnikov Кожен вислухав Ендрю, кожен почав готувати матеріал. Інтерв'ю давались в Щасті та "сірій зоні", при постійному моніторингу бригади, яка контролювала цей район. А це вже було небезпечно, це вже був атас, це вже було червоне світло тривоги. Час попереджень скінчився, і 2-го вересня 2015-го року на мобільну групу, слідуючу зі Щастя в Лобачове, було поставлено міни. Машина підірвалась. Ендрю ще жив. В останні хвилини життя він ще намагався завести машину і вивести групу. Але зав'язався бій. Машину добили. Ендрю загинув у пожежі. Загинув також Дмитро Жарук, Байкер. Десантники отримали поранення й контузії. Представника СБУ було поранено.

От і вся історія. Схематично, буквально "на пальцях", для тих, хто ніц не чув про ті далекі події. Але історія не вся. На місце злочину дуже швидко приїхало керівництво бригадою, і перше, що зробив комбриг - розпорядився прибрати усі уламки, всі осколки бою. Ще не висохла кров навколо - а уламки вже акуратно підмели і заховали. Чи ж треба пояснювати, що надалі ці уламки, інші речові докази зникли безслідно?

На цьому історія не закінчилась. Наступного дня до бригади, яка контролювала цей район, направився представник іншої бригади, артилерист, Володимир Киян, позивний Тайфун. Він не приховував, що йде на зустріч, щоб задати незручні питання щодо підриву мобільної групи. На цій зустрічі Тайфун і загинув. Легенда його загибелі така недоладна, що й на вуха не налізає - від внізапного (!) самогубства до налізання на розтяжку, ашотакого, буваєнафронті, авишоподумали...

Показую ще схематичніше - одного разу на фронті гине троє людей, що боролись з контрабандою. Гинуть протягом доби, майже одночасно, в квадраті, який контролює певна бригада, цар і бог цієї місцевості. Отакий дивний збіг обставин, отака історія.

Історія була такою прозорою, що існує навіть легенда. Повторюю - це лише легенда. Що начебто командира було викликано до командування і там - підвал, допити. Легенда розповідає, що мутузили командира жорстко, але акуратно, вже розуміючи, що винних в цій бойні не знайдуть. За легендою - мутузили розлючені контрики, на їх погляд (за легендою) командир перейшов усі дозволені негласними правилами рамки. За легендою - до місця арешту мчали фіскали. Їм теж пообіцяли "розмову" з командиром. Загиблого Дмитра Жарука, позивний Байкер, любили, він був достойним хлопцем. Фіскали, за легендою, не встигли. Згори прийшов категоричний наказ відпустити командира. Це все звичайнісінька легенда, ясно. Але коли наш Ф.О.Н.Д. вирішив зустрітись з тим офіцером - той почав розмову з того, що він не винен у смерті Ендрю. Я відповіла, що й не звинувачую. Адже я поважаю презумпцію невинуватості. ПОКИ ЩО не звинувачую. На що з командира раптом вирвалось: - А мені як? Мене! Командира високого рангу! Обшукували! Жорстко допитували! Ага... Подумала собі я і поставила the End жирненькою крапкою у тій легенді. На жаль, не хеппі. Куди вже хеппі - троє людей загинули, одного назавжди окалічено. Боже збав, ми не віримо у ту легенду, і мало що тоді вирвалось у командира жаркою образою. Ми поважаємо презумпцію, ми нікого не звинувачуємо. Ми тільки наголошуємо - В 14-15 РОКАХ БУДЬ-ЯКА БРИГАДА КОНТРОЛЮВАЛА ВСЕ У ВВІРЕНОМУ ЇЙ РАЙОНІ. Миша не проскочить без дозволу. То, може, бригада таки щось знає?

От і все, братці. Далі - історія раптово набула такого розголосу, що групи розслідування цієї історії завелись у кожній службі нашої держави. Розслідували всі, хто міг і хто хотів. Тим більше, що журналісти Лера Бурлакова та Олексій Бобровніков зробили все, аби останні слова Ендрю почув світ. Світ теж почав моніторити розслідування цієї історії.

А тепер слідкуймо за руками. Згори - от знову це таємниче "згори" - було спущено настанови якомога скоріше припинити вакханалію розслідування. Були суди, усіх підозрюваних категорично виправдано. Командиру дали відсидітись на теплому місці, він стрімко почав робити кар'єру - і при колишній владі і при нинішній. Причетні - хто служить далі і теж підозріливо стрімко робить кар'єру, хтось пішов на дембель і мовчить собі у вуса. Журналіст Aleksei Bobrovnikov отримав останнє китайське попередження від бригади, і мусив переїхати до Германії, там йому блискавично надали політичний притулок. Я і сама отримала попередження від бригади, звучало воно так: "Передайте Макаровій, щоб менше ляпала і ходила обережно, особливо по фронту" Діло Ендрю лежить в архівах. Хто той таємничий "згори", що знівелював усю історію - ???

Але Бобровніков не хоче ходити обережно. Скоро він випускає книгу "Сіра зона", де розповідає про все розслідування загибелі мобільної групи Щастя, загибелі трьох людей. Ось його інтерв'ю https://www.facebook.com/andrey.kurochkin.35/posts/4669575059802138

Ми звертались вже до нової влади, агов, Володимир Зеленський! (тегніть хтось, прошу, щось він у мене не відмічається) Діло піднімати чомусь не хочуть. Так, ми розуміємо, що це брудне діло. Що тінь може лягти і на наші славні ЗСУ. А може й не лягти. Ми ж поважаємо презумпцію невинуватості, авжеж? Тоді - чому б і не розставити нарешті крапки у цій давній, але такій близькій історії.

Хто хоче взнати про цю історію докладніше - ось ретроспектива минулого року. Там детектив. Страшний детектив. Можете поринути. Можете почекати виходу книги Олексія Бобровнікова. https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3359684984092179 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3359741447419866 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3359858154074862 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3359953637398647 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3360063320721012 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3360192604041417 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3360378094022868 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3360737150653629 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3361184380608906 https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/3361421450585199

Ми знаємо - вбивці тривожаться і досі. Сторінки Aleksei Bobrovnikov регулярно банять саме напередодні дня вбивства, страхуючись зарані. СВбивці вивчають наші сторінки кожного другого - вересня, день смерті, лютого, день народження Ендрю. Це дні, коли ми пишемо про нього. Не рахуючи тих днів, коли ми пишемо про нього завжди. Бо він був неймовірним. Бо його смерть - відкрита рана в серці кожного з нас. Вони усі були чудовими. Погляньте на їхні обличчя. Це були кращі. Вбивці знали, кого потрібно вбити, щоб заткнути історію про контрабанду. Завжди вбивають кращих.

Пам'ятайте про цю історію, прошу. Заради них. Заради себе. Цю історію - вірю! - не закінчено.