Наша збірна з футболу не винувата в тому, що гравці розмовляють в офіційних інтерв'ю мовою окупантів, демонструючи усьому світові правильність тези Путіна, що української не існує.
Не треба від гравців вимагати зайвого, вони загалом не дуже промовісті. Головне, щоб гімн хоча б знали. І в футбол грали під нашим прапором. В такий, як в останній грі.
Однак спеціально для захисників і напівзахисників права на мову, з усією повагою до їхніх вподобань і звичок, скажу. Мені огидно і неприємно чути і читати московітську, особливо коли мені або моїм дітям не залишають вибору, нав'язуючи її, зокрема, з екранів телевізорів. Тому я інтерв'ю їхні подібні просто не слухаю, вимикаю. Сподіваюсь так робить більшість україномовних громадян. І це не дуже гарно. А якби вони були українською, ніхто не вимикав би, включаючи тих, хто спілкується переважно московітською.
Тож керівництву команди на майбутнє варто було б замислитися як краще побудувати офіційну комунікацію. Тренера навчити, спікера найняти, чи може з числа гравців хтось міг би спромогтись. Там більшість грає в іноземних клубах і я впевнений, вивчають англійську, або інші мови, напружуються якось. Може хтось хоча б один здатний нейтральною англійською інтерв'ю дати. З закадровим перекладом українською або субтитрами взагалі була б бімба.