Хроніка війни росії проти України. 04.03.22

Зранку поїхав у штаб ТРО Солом’янського р-ну, треба було завезти бійцям які тримають оборону Києва банальні побутові речи, те що прикупив: капці для пересування по казармі, рушники, віддав свою машинку для стрижки Philips, пару побутових ножів, віддав решту ліків від горла та кашлю, що мені надала волонтер Софія.

Ніч на Соломі пройшла спокійно, без обстрілів, стрілкові вуличні сутички були, але то свої відстрілювали диверсантів та мародерів, хай їм грець.

Покі їхав до штабу, дізнався що у Бородянці (там де аеропорт) під обстрілом сидять дві мої знайомі, Анжеліка та її мама з двома котами. Після довгих спроб вийти на зв'язок, з’ясував що орки тупо гатять з «Градів» по селу. Те що там діти та мірне населення їх не хвилює (точно як фашисти у 41-45 рр.).

Анжела змогла додзвонитися та наказала мені не їхати, бо навколо бій і вона просто не може вийти з дому. Нажаль я на мікроавтобусі, не прорвуся……

Потім приїхав побратим Олег з Правого сектору, з КМДА. Привіз привіт від друга Річарда Горди та Андрія Боєчка, та ще привіз 5 канистр для солярки для авто - Гутман, давай, заправляй. Зроблено!!!

О 13-30 нарешті подзвонили дядьки волонтери що привезли для нас медичну та захисну снарягу від громадян Болгарії!!! Боже дай їм здоров’я!!!!

Я стрибнув за кермо та полетів у Гатне зустрічати хлопів з Чернівців, Славика та Олега. Болгари передали розгрузки, подсумки, рації, бинти, мед. спирт, їжу, каву, навіть мінералку. Все по списку я прийняв та передав у руки командира медич. частині нашої в\ч. Потім заправив хлопців солякою, зкинув їм на картку борг 3.500 грн. за дорогу: їжджайте друзі з Богом, додому.

Сиджу у казармі, у підвалі, сьорбаю волонтерський супчик з грінками. Тут поруч сидить здоровань, щось жує та дивиться на мене уважно. Я придивився на його шеврон, а там БСП «Донбас»- друг Сідий сидить поруч, а я його не впізнав. Сором. Покалякали, що да як, каже що він командир , формує ДОБРОВОЛЬЧИЙ загін при ТРО. Бо бажаючих захищати країну та місто Київ багато, а штатний розклад у батальйоні ТРО обмежений, тому знайшли такий вихід. Все як влітку 2014 р., прям дежавю!!!!

Потім почалися дзвінки від друзів: допоможи вивезти людей з Києва, допоможи нагодувати пенсіонерів та літніх у домі пристарілих на Берестейці, куди привезти каремати для бійців, а чим лікувати тиск, якщо нема ліків? Останні пів дня пройшли «на телефоні» у координації та логістиці.

Ну, слава Богу що живий, та пацани поруч також ціли.

Дуже переживаю за Людей у Гостомелі, Бородянці, Харкові, яких розстрілюють нелюди з російськими прапорами під керівництвом Адольфа Путлера.

Тварі, ви за це відповісте своїм життям!!!!

Продовжую збір волонтеської допомоги, треба гроші, ліки, бойова снаряга для піхоти. 5167 9851 0008 9200 ПриватБ

Гутман Дмитро, блогер, волонтер, українець.