Бахмут - наш. Спартанський 205 батТРО. 1 рота Музея, хроніка.

Друже Аіст, бойовий медик взводу, 1 роти.

"It is Sparta!" - коротко про друга Музея та його роту.

Більш войовничого командиру та безбашеного, незламного підрозділу я не бачив за всі 5 років служби.

Вони зайшли разом з нами, 2 ротою, на ті ж самі позиції на початку січня 2023. Вони також тримали оборону у "дирявих" садових будиночках, сарайчиках, цегляних халупах.

Але Музей з самого початку завів усю роту на дачі та наказав розміщуватися по хатах: інде взводами, інде КСП, інде склад б.к. та їжи.

З однієї сторони звісно це було зручно для посилення позицій та швидкого реагування на зміни у лінії оборони, а з іншої сторони …. хрін розслабишся коли над головою постійно кулеметні черги, літають гранати від АГСа, та постійно, постійно, без зупинки поруч щось вибухає, палає, будинок хитає, на макитру щось сиплеться.

Будиночки та підвали. Майже у кожному подвір'ї є погріб, там безпечно, там є шанс пережити прильот снаряду, але: там капець холодно, бо зима, - тому ти йдеш до "домівки", там не приймає радєйка, вона просто мовчить - тому ти йдеш до "домівки", там, майже завжди, волога підлога, немає місця поспати нормально, і ти знов йдеш до "домівки".

Отак і бігаєш: то спиш "одним вухом" , у спальнику під сморід окопної свічки, то біжиш у погріб перечекати…. щоб дожити до завтра, до твого наступного чергування на позиціях. Є тільки одна перевага у ціх погрібах- там були домашні соління та консервація!

Позиції. Ті ж самі халупки, але на лінії зіткнення. Іноді це будинок, іноді пів-будинку. Стоїть будиночок, у ньому українські захисники, а від будиночка за 3 метра паркан, а за паркан вже підкралися колоради. Голоса чутно, але куди стріляти не видно, гранату кидаєш але вона рікошетит від гілок.

Тримали оборону майже 50 діб: повний стрілецький контакт, звгори сталевий дощ, на вулиці: -10 градусів. І сотні навчених, небезпечних, зачасту обдолбаних бойовою наркотою "вагнерівців", які пхнуть без зупинок.

Отак тримав оборону Бахмута 205 спартанский батальйон до березня.

Розповім трохи по конкретних характерах, по "портретах" бійців 1 роти.

Друг "Музей": спокійний, врівноважений, але хитрун. Ніколи не підвищує голос, не волає як деякі "командири", але вміє добиватися своєї мети за допомогою аргументів та довіри від підрозділу. Я почав довіряти Музею, коли він разом зі мною виносив з поля бою загиблого героя, "Карбона". Несли далеко, важко, через замерзлу річку. А потім він сам, один пішов назад на КСП роти.

Друже Шан- веселий шустрий боєць, що встигав усюди. Друже Аіст- бойовий медик взводу, розумний, сміливий, незламний. Друже Фура - привезти-вивезти - доставити вантаж на нуль, це до Фури.

Друже Скутер - головний сержант роти, надійний помічник Музея, респект. Друже Єврей, друже Панда, медик роти Світлана Руденька - дівчинка-вояк.

Друже Вітер - він літав по усій лінії оборони, забезпечуючи та підтримуючи хлопців. Друже Арсен "Лис" - молодий, трохи безбашений, веселий медик взводу. Друже Бармен, друже Бариста, Друг Сєдой, Терен, Клим, Барс, Печенька.

"Географія" - він і пілот і зв'язківець і логіст, все тільки бігом!!

Друже Куба, Янки, Йогурт, Бантик , Петелька, Слон, Фил, Кий, Філін, Пляс , Ганс, Лєший, Хома, Змій, Док , Дядя, Сиу, Ромео , Купер, Митон.

Герої, ті хто віддав життя під час оборони: друже Чегевара, Карбон , Паштет - царство їм небесне….

Я реально пишаюся дружбою з цими козаками.

Слава силам ТРО України.

Дмитро Гутман Нахимов, медик 2 роти, водій таксі Адмірал.

Нагадаємо: Бахмут - наш: "205" спартанський. Оборона кладовища. Ч. 2.