Руслан Онищенко: Порошенко повністю окупував «нуль»

Нещодавно мені пощастило взяти участь у зустрічі військових побратимів, Дмитра Гутмана (доброволець батальйону «Донбас», незалежний журналіст, блогер, зараз боєць 130 батальйону територіальної оборони), Олексія Хайпа (військовослужбовець) та нещодавно звільненого з-за грат Руслана Онищенка – екс-командира батальйонів «Шахтарськ» та «Торнадо».

Саме Руслан Онищенко і став головним ньюзмейкером на цій зустрічі.

Далі публікуємо головне із його розповіді.

Під час президентства Петра Порошенка факт масової системної контрабанди з сепаратистами навіть не приховувався.

«Нуль» та перша смуга були повністю наповнені людьми, які безпосередньо виконували накази на той час головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Всі місцеві прокурори виконували накази Юрія Луценка і була військова «спецура», яка виконувала тільки накази Порошенка. Тобто, Порошенко повністю окупував «нуль». На всіх трасах та «зелених коридорах» він викупив землю, позабирав рейдерськими захопленнями у людей ринки, якісь стоянки і якісь магазини, що знаходились безпосередньо на лінії зіткнення з т.зв. «лнр» та «днр». І там стояли виключно магазини та контейнери людей Порошенка, які платили відсотки Порошенку. Весь «нуль» був заставлений магазинами саме порошенківськими і всі люди, які приїздили з ОРДЛО скуповувались саме там, адже російські продукти в окупованих районах були значно нижчої якості. Весь прибуток з цієї торгівлі йшов Порошенку. Всі перевезення – автобуси та маршрутки в ОРДЛО та з ОРДЛО утримували люди Порошенка. Порошенко зробив із себе царя і задачею №1 було збагачення. Продавщиця, яка продавала кукурудзу на лінії перетину з ОРДЛО і та платила відсотки Порошенку.

Величезний потік контрабанди о терористів йшов залізничними потягами, що йшли через Дебальцеве. Туди везли ліс, необхідний у Донецькій та Луганській областях для забезпечення роботи «копанок» та кар’єрів. Також ліс використовувався у лавах для видобутку вугілля, котре потім купувалося у терористів. Нам же говорили, що це вугілля африканське і ми маємо заплатити за нього «космічну» ціну. Про ці події Русланом Онищенком написано книгу «Синдром «Торнадо». Ціна вугілля «там» була 500 грн., нам же продавали по 2800 – 3000 грн. Контрабандисти заробляли набагато більше самих виробників. Бійці «Торнадо» знаходили у цих потягах запчастини до військової техніки сепаратистів: катки для танків, запчастини з дніпропетровських ракетних заводів (постачали у росію запчастини до ракет!!!). Тобто, туди йшли ліс, ліки, продовольство, запчастини для військової техніки і все це на очах бійців «Торнадо». Врешті терпець увірвався і «торнадівці» вирішили покласти цим злочинам край, хоча і знали, що за цими діями стоять перші особи держави. В ОРДЛО через Золоте, через шахту «Родіна», через Станицю (доки там міст стояв) йшли каравани у середньому по 800 машин на добу.

Бійцями було прийнято принципове рішення і за добу вони зупинили все. Зібрали багато інформації про «коридори» і маршрути наркотрафіку, способи доставки фальсифікованого алкоголю з Луганська. Дізналися про методи розповсюдження фальсифікованого алкоголю та наркотиків серед армійців.

Були зупинені потяги та каравани машин. Постачання ліків, продовольства та запчасти для військової техніки ворога було припинено. Зупинився і наркотрафік. Так продовжувалось 2 тижні.

Влада із відповіддю не забарилася. Наприкінці липня 2015 р. розташування батальйону було оточено озброєними людьми. Під загрозою застосування зброї бійців змусили здатися. При цьому декілька діб підрозділ тримали без води та їжі.

Батальйон затримали, із кожним з бійців працювали т.зв. «психологи», які пропонували кому ордени з почесною відставкою, кому посади в поліції, кому гроші. Через цю систему пропустили весь батальйон. Половину вдалося зламати. Багато хто пішов служити в поліцію, деякі отримали медалі і поїхали додому, отримавши гарні «бойові», а решта залишились на своїх принципових позиціях.

З принципових бійців багато хто загинув із зброєю в руках, багато отримали поранення і стали інвалідами. Проти решти порушили кримінальні справи. Бійців було взято під варту.

Матіос відчував, що не вистачає доказової бази його брехні, не вистачає «фарб». На передачі у Шустера він зачитував різноманітні протоколи допитів, що мали створити враження серйозних документів. При цьому свідчення брали у сепаратистів. Але і такими методами не вдалося зібрати доказову базу для винесення вироків і був спровокований відомий бунт у СІЗО, на підставі якого бійців і продовжували утримувати за гратами. З першого дня, коли Матіос не зміг забезпечити торнадівцям великі терміни покарання, він пообіцяв, що буде справа «Торнадо» №2. Прокурори притягнули до справи і першого заступника командира батальйону Миколу Цукура, який перед тим демонстрував фотографії із доказами контрабанди. Його звинуватили у викрадені автотранспорту, незважаючи на те, що було доведено участь власника автомобіля у вибухових роботах на користь сепаратистів та знайдено залишки вибухових пристроїв, а на експертизу автомобіль переганяв співробітник поліції з Лисичанська. Аналогічним чином будувалося і звинувачення у сексуальних злочинах. Під час підтримки всіх звинувачень через не оголошення війни до кваліфікації дій бійців в умовах реальної війни застосовувалися закони мирного часу.

З бійцями «Торнадо» обійшлися жорстоко із далекоглядною метою. Серед батальйонів почало складатися розуміння того, що контрабанду із ворогом необхідно зупинити. Почалася певна координація дій для чіткої демонстрації позиції захисників держави перед владою. Демонстративно жорстоке поводження з торнадівцями зупинило ці процеси. Керована із Києва контрабанда продовжила набивати кишені очільників держави та спонсорувати терористів.

Для дискредитації принципових бійців була задіяна вся державна машина. Знімалися документальні фільми, публікувалися статті, випускалися спеціальні телевізійні сюжети. Застосовувалися і політичні важелі. Так одним із інструментів очорнення «Торнадо» стала народна депутатка Тетяна Чорновіл, яка публічно підтримувала позицію згадуваного нами раніше військового прокурора Матіоса.

Онищенко відсидів 7 років і 2 місяці (з них останні 4 в одиночній камері), бійці відсиділи 6 років і 8 місяців та 6 років і 5 місяців. Кримінальну справу по бунту у СІЗО досі не закрито. Руслана Онищенка відпущено на поруки Степана Хмари та Роксолани Хмари, декого відправлено під домашній арешт. Зараз всі крім Онищенка (якому до цього часу не видали жодного документу і він не має права залишати Київ) воюють на фронтах. Серед них вже є загиблі та поранені.

У Дмитра Гутмана все почуте викликало асоціації із батальйоном «Донбас», який свого часу також брав активну участь у блокаді, що мала зупинити злочинну контрабанду. Учасники тих подій також зазнали переслідувань з боку силових та судових органів.

А торнадівців пробують тероризувати і досі. За 3 дні до нашої зустрічі до органів прокуратури було подано заяву про те, яким чином «мародери» та «гвалтівники» захищають Україну із зброєю в руках. Правових наслідків ця заява не мала.

Петро Порошенко, Юрій Луценко та Анатолій Матіос і досі на волі.