Тетяна Близнюк

2020-12-10

В цей день сім років тому Богдан Тицький забіг у кав'ярню на Грушевського без зубів. Без усіх передніх зубів. Бляха, я навіть не розстроїлася, а скорше зраділа. Я думала, шо тепер він вже не піде туди, на Інститутську, але вони втікли за десять хвилин знов.

Кстаті, не отримував ніяких компенсацій і не має ніяких ксів майданівських. Я тільки зберігаю ту бандану, яка була в нього на обличчі того дня.

Усі ті дні я не виїздила з Хрещатика, хоч і не наближалася до барикад. Крім окремих випдків, коли вже ніяк нізя було відпетляти).

Це було нереально. Все горить-палає, а між цього всього кипить мовчазна робота кухні, каменярів, хіміків...

А в цей день була Інститутська, де чоркомівці... я вже навіть хз, чи можна буде колись казати, де були й що вони робили. Тоді беркут прорвав барикаду на Грушевського. Та й шо її було проривати, коли її розчищали у всіх майданівців на очах за пару днів до цих подій. І розчищали з нашого боку, а не навпаки.

В цей день було знову захоплено КМДА, за пару днів до того здану мусорам за рішенням ради майдану. Тільки захоплено вже під лазарет.

Ну і хто знав, шо невдовзі буде ейфорія від раптової перемоги, яка дуже скоро пройде, бо почнеться зовнішня окупація і внутрішні репресії і ще багато такого, шо вже забуваєш, за що ми не любили Януковича.